Мамі
Вже паморозь тріщить тобі роками
і сріблом рясно закидає скроні,
життя розвіялось вітрами,
а мозолі вселилися в долоні.
Ще павутиння навколо очей
сплітається у нові зморшки,
бо перейшла давно свій апогей
і відцвіли всі мрії як волошки.
Та вогник в серці на погас
і стержень у душі іще тримає,
років майбутнього запас
для тебе вимолю, я знаю.
І кожен день, рідненька, кожну мить,
що ти мені, матусю, присвятила,
воліла б якось зупинить,
сторицею віддала б і сплатила.
Тепер сама присвячую життя
зерну любові мого серця,
твоїйх волошок запашне квіття
наповнює нове життя-озерце.
Спасибі, рідна, ти моє крило,
яке леліє і до неба підіймає,
для мене, мамо, ти - цілюще джерело,
яке і живить, й захищає.
Вже паморозь тріщить й мені роками
і срібло прокрадається у скроні,
для тебе, мамо, вітер розжену руками
і схилю голову у вдячному поклоні.
Львів, 03.01.2021