Зустріч із собою

Вернись, моя юносте, цвіт калиновий,

потіш моє серце і викинь печаль,

щоб присмак від болю - гіркий, полиновий

у серці заграв як барвистий кришталь .

Злелій мене, молодість, спрагла ж бо сонця,

душа потребує проміння тепла,

відкрай від небесного раю суконце,

а сукню пошиє для мене весна.

Стривай, моя зрілосте, лиш ненадовго,

спини грім сирітський, котрий без дощу,

дай крила до лету нового, живого,

я ними весь світ залюбки облечу.

Спинись, моя старосте, жду не відразу,

гляди, ще у крила зима не зайшла.

Прийму в нагороду тебе, не в образу,

прожила багато, а ще й не жила...

Львів, 04.01.2021

Візьміть участь в обговоренні