Зяють, як чорні діри, прозорі офіси...
Зяють, як чорні діри, прозорі офіси,
Трійка вечірня рейками - до Соборної.
На заволоці снів маячіють обриси.
Фарби скінчились. Чорної дайте, чорної!
Губиться місто у чудернацькім видиві,
Ніч накриває рясами всіх монашими.
З вікон собору чутно псалми Давидові
(Кайтесь! - розпусні мрії не стануть вашими).
Наші вагання - наче на вітрі вимпели.
Сизіє сумерк поглядами незрячими...
Хоч з одного ми кухля з тобою випили,
Планів твоїх я, милий, не передбачую.
Тільки-но від утоми поляжуть тисячі,
Ти у провалля сонного відбереш мене.
Зранку вдягнеться небо у хутро лисяче,
Овидом підпережеться, наче ременем.