08.10.2019 17:33
Без обмежень
24 views
Rating 5 | 6 users
 © Уляна Яресько

Небо громами кидає вниз істерики...

Небо громами кидає вниз істерики

небо метає в нас блискавичну злість.

Боязко. Лячно. Плачуть безлюдні скверики -

хто ж перед сном їм казочку розповість?

Вітер гасає в дощовику наопашки.

Скільки у нього недорозвійних справ!

Вечір осінній має бурхливі домішки.

Клен засмутився… Хто його покарав?

В цього вітриська норов, як у Тугарина:

смикає, рве, не слухає умовлянь!

Осене, хоч буваєш така захмарена, 

як я люблю вдивлятися у багрянь.

Втомиться небо квилити стоголоссями, 

завтра скасує буряний бенефіс, 

я приведу за ручку до тебе, осене, 

в гості синочка у жовторукий ліс.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 09.10.2019 10:14  © ... => Тетяна Ільніцька 

Вітаю! щиро вдячна) 

 09.10.2019 10:14  © ... => Каранда Галина 

Дякую! 

 09.10.2019 09:24  Тетяна Ільніцька => © 

Уляночко, вітаю!!! Неймовірні рядочки! Такий ритм, така сила в кожному слові)))) Супер! 

 09.10.2019 07:46  © ... => Лана 

Дякую, Світланко! Рада тобі без меж! 

 08.10.2019 19:24  Лана => © 

Рівно, прекрасно, і дуже до душі! Насолода читати! 

 08.10.2019 18:40  Каранда Галина => © 

Чудово! 

Публікації автора Уляна Яресько

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо