Українська хата
Українська хата... соняхи і м`ята,
споришевий килим до воріт -
ніжною півтінню під розмаєм літа
мальви біля вікон - живопліт...
Пахне різноцвітом, іван-чаєм, літом...
кмином, деревієм і плющем,
ніжністю рум’янцю, жовтим чистотілом,
свіжим вранішнім дощем...
Пахне любистково, синьобарвінково,
чебрецево, хмільно, що аж-аж…
І ніде на світі не бува так рідно,
і навряд чи кращий є пейзаж?!!..
В тихім очереті, в клекоті лелеки
в вербах, що повисли над ставком,
в пуху тополинім, в усмішці дитини
радісно щемить мені село.
Білая хатина, кам`яна цямрина,
І зозуля, що кує довгі літа
босоніж по росах лину як дитина,
радісна й щаслива - мов весна...
м. Тернопіль, 2016 р.
