Ведмідь і бурундук
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Прокинувся ведмідь зарані трохи:
В снігу земля, та й вітер ще холодний.
Тож харч здобути ще немає змоги –
Побрів з барлогу, хмурий та голодний.
Йде навпростець, чагарники ламає
Аж чує – щось під пнем шкребеться наче
Агов! Живий тут є хто чи немає?! –
Ревнув і розхитав той пень добряче.
Рудий звірок враз вигулькнув на холод:
Я бурундук. Чого ревеш так, діду?
А я ведмідь! Мене замучив голод!
Нема чогось у тебе для обіду?
Метнувся бурундук під пень знадвору,
З пучком солодких корінців вернувся.
Ведмідь їх згриз, зморивши голод скоро,
Враз подобрів і сито посміхнувся:
– О, бурундуче, друже рудуватий
Тобі я вдячний за смачні гостинці
Які змогли мій голод втамувати!
Й звірка погладив кігтями по спинці.
На пні ще трохи бурундук посидів,
Та й знов під корінь шаснув з переляку.
З тих пір на спинці від ведмежих кігтів
П’ять темних смужок має, як відзнаку.
Нівхи – один з корінних народів Російської Федерації, самоназва – нівхгу (людина). Сусідні народності називають їх ще – гіляха, гільями. Росіяни подекуди спростили назву і до 1930 року надавали цій назві форму «гіляки». Тож частина старих нівхів називають себе гіляками й донині. Ця народність відноситься до північноазійської групи монголоїдної раси палеоазійців.
Нівхи розселені в північній частині острова Сахалін і в басейні річки Тим (російською Тимь), десь біля 2 тисяч осіб і на Нижньому Амурі 2386 осіб. За переписом населення у 2002 році чисельність нівхів зросла до 5, 2 тисяч.
Народність спілкується нівхською мовою, яка має два діалекти – східно-сахалінський і амурський. Поширена також державна російська мова. Писемність створена в 1932 році і була основана на латинському алфавіті. На кирилицю змогли перевести тільки в 1953 році.
Нівхські казки, як і казки інших народів півночі, створені на основі народних переказів, подій та природних явищ. У багатьох казках головними героями виступають звірі та птахи, які співіснують з людьми.
Казка «Ведмідь і бурундук» є в декількох варіантах, які різняться один від одного поясненням причини, чому ведмідь «погладив» бурундука кігтями по спинці, в результаті чого звірок і дотепер має 5 темних смужок на рудому кожушку. Один з варіантів казки представлений тут у віршованому вигляді.
