Серго Сокольник «Пустеля»
Ти по воду ішла.
Спрага змучила тіло.
І знайшла. І пила.
Бо хотіла... Хотіла...
Я тебе напував,
Мов колодязь оази.
Пил пустелі, my love...
Я тоді перифразом
Потяг спраглий ловив,
Що сумління порушив...
Жар очей vis-a-vis,
Спопеляючи душу,
Випив серце мені
До останку, до краплі...
...догорів у вогні
Вірш, розірваний навпіл,
Як потік спорожнів
І занесло пісками
Серце без почуттів,
Затверділе, мов камінь.
Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше
Візьміть участь в обговоренні
| 29.01.2021 16:52 © ... => Тетяна Чорновіл |
...і я так гадаю, Таню... |
| 25.01.2021 05:58 Тетяна Чорновіл => © |
Неймовірне поетичне одкровення! Правда, мені здається, що скам"яніле серце знов наповниться з часом, як цілюще джерело! |
| 22.01.2021 22:25 © ... => Надія Крайнюк |
100%, Надін))) |
| 22.01.2021 22:24 © ... => Анатолій Костенюк |
Спасибі, Анатолію) |
| 22.01.2021 22:24 © ... => Лана Цвіт |
Дякую) |
| 21.01.2021 14:52 Надія Крайнюк => © |
Ну, мабуть, напилася... |
| 20.01.2021 13:48 Анатолій Костенюк => © |
Майстерно та образно. |
| 20.01.2021 13:31 Лана Цвіт => © |
Чуттєво! |