20.01.2021 13:09
лише 18+
235
    
  8 | 9  
 © Серго Сокольник

Пустеля

Пустеля

Ти по воду ішла.

Спрага змучила тіло.

І знайшла. І пила.

Бо хотіла... Хотіла...

Я тебе напував,

Мов колодязь оази.

Пил пустелі, my love...

Я тоді перифразом

Потяг спраглий ловив,

Що сумління порушив...

Жар очей vis-a-vis,

Спопеляючи душу,

Випив серце мені

До останку, до краплі...

...догорів у вогні

Вірш, розірваний навпіл,

Як потік спорожнів

І занесло пісками

Серце без почуттів,

Затверділе, мов камінь.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.01.2021 05:58  Тетяна Чорновіл => © 

Неймовірне поетичне одкровення! Правда, мені здається, що скам"яніле серце знов наповниться з часом, як цілюще джерело!

 21.01.2021 14:52  Надія Крайнюк => © 

Ну, мабуть, напилася...

 20.01.2021 13:48  Анатолій Костенюк => © 

Майстерно та образно.

 20.01.2021 13:31  Лана Цвіт => © 

Чуттєво!