Відверта розмова
За тебе дуже переймаюсь.
В очах надію я ловлю.
Давно про те, що любиш, знаю.
А я… Пробач, я не люблю…
Твоєю долею не буду,
Даремно квіти не даруй.
Мене осудять, знаю, люди…
Зірки зійшлись так. Не сумуй.
Бузок, шкодуючи, схилився,
Твого торкаючись плеча,
Й шепоче: «Нумо, не журися,
Не сердься! Ще горить свіча!»
— Красивий, добрий і спокійний.
Весь час нашіптував: «Люблю!»
Мені ж здалось все безнадійним:
Тебе й себе я погублю.
Тобі нелегко зараз, певно,
З глибоким, чистим почуттям.
Все ж залишайся ти душевним,
Щасливим буде хай життя!
03. 01. 2021 рік
Картинка з інтернету
Переклад власного вірша з російської мови на українську
Смт Шевченкове, 03. 01. 2021 рік
