Спогад про Карпати

Рано-вранці визираю у вікно,

перш за все, милуюсь небесами,

кольором червленим сонце розцвіло,

новий день з’явився із-за брами…

Хмари пелехаті зашарілись враз,

розімліли в сонячних обіймах,

і звільнилось раптом серце від образ,

сльози заіскрилися на віях…

Ліс і гори силуетом вдалині -

спогад про улюблені Карпати,

сон солодкий в сіні на старій гарбі,

дим п’янкий із димаря на хаті…

В малахіті ще незайманих полян,

в купелі роси й пахучих квітів

поєднались наші душі, інь і янь,

сонцю усміхалися в зеніті…

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,