Прощальний подарунок
з рубрики / циклу «Лірика кохання»
"Просто дощ за вікном... І в душі, чомусь, дощ
тихо грає мінорні мотиви, і римується з сумом
оця дощомить, застигає в графічних картинах"
Любов Ігнатова
тихо грає мінорні мотиви, і римується з сумом
оця дощомить, застигає в графічних картинах"
Любов Ігнатова
І у мене сьогодні дощить у душі,
Ця стихія безжально змиває сліди,
Емоційно, на жаль, ми вже стали чужі,
Не кричатиму більше надривно – не йди…
І звикати не важко до днів самоти -
Так траплялося часто в моєму житті,
Розділилися нарізно наші світи -
Я триматиму спогади у забутті…
Буду вільною пташкою, так як раніш,
Бо ніяких обмежень не треба мені,
На останок тобі подарую цей вірш,
Щоб ти знав, що загасли кохання вогні…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,