Переспів з Блока

Когда вы стоите на моем пути,
Такая живая, такая красивая,
Но такая измученная,
Говорите всё о печальном,
Думаете о смерти...

Коли стоїте́ на моєму шляху,

така жива, така красуня,

але така знесилена,

говорите весь час про сумне,

думаєте про смерть,

нікого не любите

і зневажаєте свою красу –

що ж? Хіба я ображу вас?

О, ні! Адже я не насильник,

не брехун і не горді́й,

хоча багато знаю,

надто багато думаю з дитинства

і надто зайнятий собою.

Адже я – поет,

людина, що речі називає їхніми іменами,

краде пахощі у живої квітки.

Скільки не мовите ви про печалі,

не розмірковуєте про кінці та початки,

смію, таки, сподіватися,

що вам лише п`ятнадцять літ.

І тому я хотів би,

щоб ви покохали звичайного хлопця,

котрий любить землю і небо

більше, ніж римовані і не римовані розмови про зе́млю та небо.

Від душі я порадію за вас,

адже – тільки закохані

мають право на звання Людини.

Візьміть участь в обговоренні