Переспів з Єсєніна
Цветы мне говорят прощай…
С. Єсєнін
С. Єсєнін
Шепочуть квіти прощавай,
по пелюсткáм росою плачуть,
що я ніколи не побачу
твоє лице і рідний край.
Ну що ж, любов моя, в думках
я світ пройшов і все вже знаю.
І цей передмогильний страх
як друга милого приймаю.
Тому, усміхнений з цих пір,
проходячи життєвим кругом,
вкладатиму у кожний твір,
що все в житті буває вдруге.
Бо, все одно, печаль мине,
кохана іншого пригóрне,
Та пригадає і мене,
як оцю квітку неповторну.