11.02.2021 20:08
для всіх
67
    
  2 | 2  
 © Анатолій Костенюк

Мій притулок віддалений скит...

Мій притулок віддалений скит...

як Блок

Я живу в отдаленном скиту
В дни, когда опадают листы.

Мій притулок віддалений скит.

В дні, коли опадають листки,

я спинився зійшовши на міст

і дивлюсь на лілеї квіткѝ.


В небесах до приходу зими

тиша дзвони під владу бере.

Та, що нині читала псалми,

та монашка, напевно, помре.


В добровільний і вільний полон

підкоряючись вічним віршáм,

покладанням на Книгу долонь

залишилась в сторінках душа.


Як свіча догорала вона

на очах посміхалась печаль,

долітали слова від вікна

і світилась за вікнами даль.


Відпливали, немов у вісні,

трепет свічки і матовість рук

і зробилась близькóю мені

ця монашка у світі розлук.


Скит віддалений зáхисток мій,

але щастя не має границь,

в тиші я позбуваюся мрій,

залишивши одну, про Царицю.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.02.2021 15:12  Віктор Насипаний => © 

Класно!

 12.02.2021 06:27  Тетяна Чорновіл => © 

Тендітно й ніжно відчувся Ваш вірш, хоч і з нотками смутку. Цариця, мабуть, відчула теж той Ваш замріяний посил зі скиту. А якщо трохи жартома, то мрії як таргани з недавнього минулого, наче й позбувся до єдиного, а за мить їх уже знову ціла орава!)) Не сумуйте!