26.02.2021 04:58

для всіх

187

1 | 1

 © Тетяна Чорновіл

Куріпка

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Український віршований варіант якутської казки

Казали люди, що давно колись

Всі птахи разом в теплий край летіли, 

Крильми гуртом на південь тріпотіли, 

Й додому з вітром повесні неслись.

Куріпка теж літала в ті краї, 

Хоч крила в неї, звісно, слабкуваті.

Тож часто десь сідала спочивати, 

Й чекати всім доводилось її.

Та якось рано холоди підкрались, 

Сніги ще в осінь землю замели.

На південь птахи зграєю збирались

І в поспіху куріпку не взяли.

Зима снігами землю щедро вкрила

Зі стужею морозів та вітрів, 

Куріпка схованки в заметах рила

Для захисту від холоду й звірів.

Ті крила, що слабкі були в польоті, 

Для змаху в небі трохи замалі, 

Пташині стали з лапами в пригоді –

Сніг розгрібати з мерзлої землі.

Тож не боялась, хоч біда спіткала, 

В снігу робила ходи-рівчаки, 

Для їжі в ґрунті корінці шукала, 

Кору вербову, ягель і ростки.

Зробилася в снігу нарядна й пишна, 

Летіти в небі точно не змогла б, 

Збіліла сіра вдяганка колишня

І теплі камуси для двох невтомних лап.

Як птахи в зграї прилетіли з півдня, 

Відбувши зиму по чужих світах, 

Їх вийшла стріти не сіренька бідна, 

А біла вже куріпка, видний птах.

Своїх зрадливих друзів не корила, 

Що кинули самотню та слабку, 

Мандрівників вітала, білокрила, 

І проспівала пісню ось таку:

– Коли гуртом ви в теплий край летіли, 

Мене з собою взяти не схотіли.

Та я в снігах без вас не пропадала, 

Погладшала й гарненька з виду стала.

Минає час, та перельоту втома, 

Куріпку в дні осінні не гнітить –

Вона з тих пір завжди зимує вдома

І в теплий край у зграї не летить.

Якути – корінне населення республіки Якутія (Саха), найбільш чисельний із усіх корінних народів Сибіру. Про предків якутів знаходимо згадку в 14 столітті як кочове плем’я куриканів, які до 15 сторіччя проживали на Забайкаллі. Самоназва народу звучить як саха (в множині сахалар). Є ще давніша назва уранхай (ураанхай, ураангхай).

Більшість якутів проживає в Якутії на території Росії, але є невеликі групи в Магаданській, Іркутській області, Красноярському та Хабаровському краях.

Якутська мова вважається другою державною мовою в Якутії разом з російською, але нею більше говорять в домашньому побуті і в тісному спілкуванні, в культурно-масових заходах. Останнім часом стали виходити на якутській мові радіо- і телепрограми, газети, журнали та Інтернет.

Якутська мова користується алфавітом на основі кирилиці з додаванням деяких оригінальних літер і дифтонгів для відображення подвоєних звуків. Якути – дуже трудолюбивий, витривалий і наполегливий народ, здатний пристосовуватися до нових умов життя, переносити труднощі, незгоди і голод.

Фольклор багатий і різноманітний – древній епос олонхо, пісні, казки. Теми казок різнопланові. Серед них є багато казкових історій з персоніфікованими тваринами. Казка «Куріпка» у цікавій і повчальній формі доносить з давнини історію про те, чому біла куріпка, яка мешкає на території Якутії, не літає в теплі краї на зиму.

Камуси – взуття якутів з оленячої шкіри