Рання весна
з рубрики / циклу «Поетичні акварелі»
Весна зітхає сумно й безголосо -
її турбують залишки зими,
розчісує в задумі вербо-коси,
у лісі стелить квітко-килими…
Ще й досі сплять засмучені озера,
а річка вже тихенько гомонить,
кудись біжать хмаринки срібно-пері,
і часто з неба дощик дріботить…
Коли ж на небі сонечко іскриться,
відразу оживає все довкруж,
від радості голосять свійські птиці,
а лісові цвірінькають чимдуж…
Тоді й душа співає соловейком,
від щастя світить сонечко в очах,
і знову нові вірші чи римейки
пишу вночі й палаю, мов свіча…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,
