07.03.2021 00:48
for all
13 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Ольга Шнуренко

Рання весна

Весна зітхає сумно й безголосо -

її турбують залишки зими,

розчісує в задумі вербо-коси,

у лісі стелить квітко-килими…

Ще й досі сплять засмучені озера,

а річка вже тихенько гомонить,

кудись біжать хмаринки срібно-пері,

і часто з неба дощик дріботить…

Коли ж на небі сонечко іскриться,

відразу оживає все довкруж,

від радості голосять свійські птиці,

а лісові цвірінькають чимдуж…

Тоді й душа співає соловейком,

від щастя світить сонечко в очах,

і знову нові вірші чи римейки

пишу вночі й палаю, мов свіча…


#Ольга_Шнуренко



м. Київ, 

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 07.03.2021 22:06  © ... => Надія Крайнюк 

«Все нове навесні! Та й самі весни завжди такі нові – ні одна не схожа на іншу, в кожній є щось своє, що надає їй особливої, неповторної принадності»
Люсі Монтгомері 

 07.03.2021 22:04  © ... => Анатолій Костенюк 

Хоча весна ще не така, на яку ми чекаємо, все рівно позитивні передчуття є, тим більше, дуже часто настрій ми створюємо самі собі. Дякую за коментар. 

 07.03.2021 15:01  Надія Крайнюк => © 

Чудовий Ваш вірш, Олю. І в усьому винна весна. :-) Дякую! 

 07.03.2021 10:54  Анатолій Костенюк => © 

Просто і щиро про свій настрій. Гарно.