Весняні мишачі клопоти
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Надвір із нірки вигулькнула мишка
І бачить – снігу майже вже нема.
Від входу вбік подріботіла знишка,
Все приглядалась, чи пройшла зима.
– Ти ба! Минула! – травку край дороги
І проліски розгледіла здаля,
Але з незвички в лапки змерзла трохи.
Подумала: – Холодна ще земля…
Вернулась щоб на листяній перині
Доспати до теплішої пори,
Та все ж пішла припаси в комірчині
Переглядати в сутінку нори.
Стрясла сушню в горнятах на полиці,
В мішках овес, горох, шипшину й мак.
Ковтнула на ходу сиропу з глиці
Гризнула рибку в’ялену на смак…
Була оселя в мишки ще багата
Наїдками до нових врожаїв,
Та тінь в кутки скрадалась волохата,
А холод дрижаки в пітьмі чаїв.
Тож сіроманка спати захотіла,
Вгорнулась в листя з лап до голови,
А ніч весняна в нірку шелестіла
Духмяний сон про квіти сон-трави.