Полонянка ночі
з рубрики / циклу «Поетичні акварелі»
Блукала містом, як сновида, до світанку
Чіплялися до ніг брудні калюжі,
Клаксони кликали мене безперестанку,
І світло ліхтарів цвіло, як ружі…
Звабливо сяяли привабливі вітрини,
І зазивали двері ресторанів,
Де танцювали дивні звуки тамбуринів,
Смачні чекали страви на гурманів…
А я пливла назустріч романтичним мріям,
Мені байдужі світські забаганки,
У натовпі самотність – це моя стихія,
Приємна роль нічної полонянки…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,