Message
з рубрики / циклу «Вірші до Свят»
Синю сукню з оксамиту ніч на себе одягла,
зорі рясно прикрашали всю безмежність полотна.
Жовтий місяць круторогий між зірками мандрував,
час від часу світлом сонця сонну землю чарував…
Знов блукали, як сновиди, хмари в синій глибині,
Шлях Чумацький Андромеді усміхався вдалині.
У пітьмі кромішній, в небі, є зоря-дороговказ,
шле вона мені щоночі «меседж» поетичних фраз…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,