Зустріч

з рубрики / циклу «Крапки і коми...»

О, ти?! Привіт!

Я не чекав тебе тут зустріти...

Вже не згадаю,

скільки минуло літ?

Так, дійсно, - вже наші дорослі діти...

Що?! Як живу?

Та як, робота плюс дім й по колу...

А ти як? Я жду,

відгуку на розмову?

Що поробиш, - все це є випадково...

Ти сумуєш?

Є потреба про це говорити?!

Я не бажаю,

Ти чуття маскуєш,

Спалених мостів знов не спалити...

Тиша висне,

Як старий-старий кожух на гвіздку…

Та й що казати?!

Всі відомі смисли,

Споглядаю стежку щокою рідку...

Що ти серце?

Боліти за нею не варто! Ні!

І бита карта,

вже затихло скерцо...

не прощаючись ідемо одні, -

самі…