Вогонь і дим
за мотивами вірша "Дим", Ф.І. Тютчев
Ще ж був живий. Недавно. Позавчора.
Обвуглений корою стовбурів,
він був сумний, задуманий і чорний.
Гілки кричали в небо, як хрести.
Стояла тиша. Жаль було планету.
І я сказала лісові: - Прости!
Йшов гамадрил і кинув сигарету"
#Ліна_Костенко
Колись, могутній і такий прекрасний,
тут зеленів, шумів чарівний гай,
не просто ліс, а мальовнича казка,
для світлих привидів чудовий рай…
Світили промені, тремтіли тіні,
не замовкав пташиний гам і спів,
і бігли олені швидкі в тремтінні,
а навздогін волав мисливський ріг…
На перехрестях зустрічав нас вітер,
чекала Мавка в хащі лісовій,
огорнута яскравим малахітом,
сміялись сонцем очі із-під вій…
Яка краса, яка чарівність мила,
для почуттів розкішний, світлий бал!
Хоча ввижалась потойбічна сила,
таким казковим був той карнавал!
І ось ми йдемо знов до цього лісу,
щоб пригадати ті щасливі дні,
але ж де він? Хто опустив завісу
від неба аж до самої землі?
Це якісь чари, чи страшне видіння?
Чи вірити своїм очам? Де ми?
Невже це сон - нескорена стихія,
безжалісний вогонь і чорний дим?
Ще де-не-де, навкруг галявини,
не зовсім знищені, потворні пні -
танцюють на сучках обпалених,
тріщать зловісно голубі вогні…
Це тільки сон! Ось вітерець повіє,
і привид диму зникне назавжди,
розкішно знову ліс зазеленіє,
і наші заблукають там сліди…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,
