Переспів з А. Фета

На зорі ти її не буди

На заре ты её не буди,
На заре она сладко так спит;
Утро дышит у ней на груди,
Ярко пышет на ямках ланит.
А. Фет

Не буди ти її на зорі,

райський сон ще від неї не втік!

Промінь в персах ще не догорів,

ще іскриться на ямочках щік.

Її постіль теплом ще пашить

від нічного гарячого сну,

чорні коси, з плечей вже за мить

потечуть, як потік у весну.

Вчора в пізню вечірню пору́

довго-довго сиділа вона

і дивилась крізь хмари на гру,

що їй місяць грав аж дотемна.

Чим ясніше звав місяць у даль,

соловей чим дзвінкіше співав,

в її серце просилась печаль,

шепотіла тривожні слова.

Ти до неї пізніше прийди,

ще світанок на що́ках горить.

Не турбуй ти її, не буди…

На зорі вона солодко спить!