30.03.2021 10:27
for all
11 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Ольга Шнуренко

Чому сумую я

Все рідше відчуваю потрясіння,

Все менш дивують аномалії життя,

Нема надії на швидке прозріння,

Яке, можливо, подарує майбуття…


Мене не тішить змучене довкілля,

Ще буде сніг у квітні і рясні дощі,

Загрожує глобальне потепління,

Та крижаніють почуття в моїй душі…


Мовчать і небеса, і ліс дрімучий,

Не чути дивовижні трелі солов’я,

Ще не парфумить п’янко сад квітучий,

Тому так сумно гомонить душа моя…


#Ольга_Шнуренко

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 31.03.2021 18:01  © ... => Тетяна Чорновіл 

Таню, цей вірш не цьогорічний, але настрій на переломі сезонів завжди в мене мінорний, і буду сумувати доти, поки не зазеленіє все довкруж, і не замайорять весняні квіти... 

 31.03.2021 06:37  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий ліричний вірш, хоч і з сумними настроями. У квітні сніг якщо й випаде раптом, то й розтане. Не будемо його боятися. Все буде добре! 

 30.03.2021 19:18  © ... => Надія Крайнюк 

Дякую Вам, Надіє, за підтримку. Хотілось би навчитися радіти знову, але смуток настільки сильний, що ніяк позитив його не переможе... Може дійсно квітуча весна допоможе... 

 30.03.2021 11:17  Надія Крайнюк => © 

Дійсно, вірш філософський і дуже сумний. Нічого, будуть ще і теплі дні, і сонечко, і парфуми квітучих садів. Усе це буде. А поки що так, неприємна холодна весна. Бадьорого Вам настрою Олю! Все буде добре!