Пісенька для весни

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Сорока і якийсь залітний грак

Розговорились гучно край дороги

Про те, що досить холодно, однак,

Й весна з теплом десь забарилась трохи.

Так розкричались, аж проснувся кріт,

Із своїх спальних хованок глибинних

Нагору прогорнув у ґрунті хід

І вслухався до балачок невпинних.

– А заспівайте пісеньку весні, –

Порадив кріт, – нехай лунає всюди.

– Весна ваш спів почує вдалині

Й на хмарці з теплим вітерцем прибуде.

Чому б і ні! Злетів на клена грак

І розпочав вокальні спроби вдалі.

Він карканням зайшовся сяк і так

Щоб пісню було чути якнайдалі.

Сорока ж своїм співом унизу

Грака перекричати захотіла!

Якби весна була десь поблизу,

То в вирій десь подалі б відлетіла!

В цей час у небі жайвір пролітав,

Почув пташині крики різкуваті,

Крильми стріпнув і знижуватись став –

Теж пісню для весни хотів співати.

І голосок із дзьоба задзвенів,

Повітря переповнивши луною,

Немов струмочок ніжно жебонів,

Стікав у звуки піснею ясною.

Цей тихий спів почула враз весна,

З теплом зійшла на первоцвіт росою.

Не та найкраща пісня, що гучна,

А та, що світ наповнює красою.