07.04.2021 18:52
для всіх
118
    
  2 | 2  
 © Наталя Святокум

Знову терен наснився...

Знову терен наснився...

Знову терен наснився густий

На дорозі, дорозі до тебе.

Ти стоїш там, такий молодий,

Там, де шлях мій єднається з небом.


Ти стоїш на моєму шляху,

Що ж із того, що шкрябає терен?

Рвусь крізь нього в холоднім страху,

Що очей твоїх зникнуть озера.


Кров тече по щоці, мов сльоза,

Тіло - все пошматоване в клоччя,

Та у серці - надія: сказав

Ти у сні, що зустрітися хочеш.


...Знову терен наснився мені,

Чорнувата, терпка перешкода.

А на тій, а на тій стороні

З мене погляду милий не зводив...


Непролазні наснились терни,

І твій образ - знайома омана,

Мов живий, уже вкотре наснивсь.

І кроваві від терену рани...



2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.04.2021 19:00  Тетяна Белімова => © 

Мій улюблений вірш ❤️ Колись казала, що довіку пам`ятатиму ці слова. Так і є.