07.04.2021 18:52
for all
17 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Наталя Святокум

Знову терен наснився...

Знову терен наснився...

Знову терен наснився густий

На дорозі, дорозі до тебе.

Ти стоїш там, такий молодий,

Там, де шлях мій єднається з небом.


Ти стоїш на моєму шляху,

Що ж із того, що шкрябає терен?

Рвусь крізь нього в холоднім страху,

Що очей твоїх зникнуть озера.


Кров тече по щоці, мов сльоза,

Тіло - все пошматоване в клоччя,

Та у серці - надія: сказав

Ти у сні, що зустрітися хочеш.


...Знову терен наснився мені,

Чорнувата, терпка перешкода.

А на тій, а на тій стороні

З мене погляду милий не зводив...


Непролазні наснились терни,

І твій образ - знайома омана,

Мов живий, уже вкотре наснивсь.

І кроваві від терену рани...



2012

Публікації: Наталя Святокум

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 08.04.2021 23:52  Тетяна Белімова => © 

❤️ 

 08.04.2021 19:12  © ... => Тетяна Белімова 

Ех, хотіла з пррсвятою, але розгубилася в нових принципах публікування. Вибач уже, але цей вірш все одно твій) 

 07.04.2021 19:00  Тетяна Белімова => © 

Мій улюблений вірш ❤️ Колись казала, що довіку пам`ятатиму ці слова. Так і є.