Моя душа співає
з рубрики / циклу «Поетичні акварелі»
Нарешті я до лісу завітала -
від вітру листячко тремтіло,
пташки сопранно щебетали,
в траві щось тихо шаруділо.
На сонячній поляні диво-квіти
сплелися у вінок весняний -
під час прогулянки дорослі й діти
вдихали аромат духмяний.
А на деревах китиці й листочки
вітали сонечко привітно,
яскравим рястом вкрилися горбочки -
весна квітує первоцвітом.
Земля вже вкрилась ніжним оксамитом,
на повні груди дихає рілля,
так часто грім у небі б‘є копитом,
і щедро напуває дощ поля.
І вже частіше сонце землю тішить,
купає в променях ласкавих,
під вечір в лісі наступає тиша,
і місяць усміхом лукавить…
Вкриває ніч м’якеньким покривалом,
і заколисує до ранку,
співає небо зоряним хоралом,
а місяць грається в мовчанку.
Краси такої більш ніде немає -
сьогодні знов моя душа співає!
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,