КИЇВ
( слова з пісні )
Ось і Київ, ось столиця, древнє святе місто -
Побувати в нім прекрасно й урочисто, звісно.
Магаполіс цей, звичайно, величчю вражає,
Красота міських пейзажів – серце завмирає.
Все величне і чудове: історія дише,
Емоції в душі хлинуть, рука вірші пише.
Кожна пам’ять, кожна думка близькі й сокровенні,
І історія народу й столиці нетлінні.
Ще в далеку давнину Андрій Первозванний,
Пророк місто на пагорбах, Києвом назване.
В берегах Дніпра – Славути в народному дусі,
Місто - міст славетної Київської Русі.
Златоглаві купола на церквах з хрестами:
Піднялися до небес ці прекрасні храми.
Все вражає: велич, пафос, краса незрівнянна,
І церкви й іконостаси, світлом осІянні.
Таку красу й таке чудо створила людина,
Бо її рука і розум Богом був водимий.
Лишень Божа благодать надихне людину:
Сотворить мистецький витвір, що вражає й нині.
І коли я, сільська жінка, Лавру споглядала,
То моя душа, як промінь, легко там витала.
Кий, Щек, Хорів, сестраі Либідь називали місто -
Київ – город, град, столиця стоїть урочисто.
На цих пагорбах і землях Дніпро гордо плило,
Історія України – держави творилась.
Піднялись монастирі, церкви й храми гарні,
Свідчать це і утверждають ті події давні.
А князі Олег і Ігор, й Володимир славний,
Прославляли місто Київ із часів тих давніх.
І Богдан й Петро Могила, із славного роду.
Тисячі людей розумних – геніїв з народу.
І Шевченка – мислителя, сина України,
Його думи, його правда ніколи не згине.
Наші генії вкраїнські Київ величали,
Слава й мудрість України по світу витали.
с. Нижні Станівці, Буковина, 1.09. 2013
