10.04.2021 09:41

для всіх

111

2 | 2

 © Анатолій Костенюк

Алея Героїв

Працюємо, щоб мати вільний час,
і воюємо, щоб жити мирно.
Арістотель

Надгробки тягнуться на схід,

мов потяг в небо вирушає.

На обелісках кожен зблід,

стомився, начебто дрімає.

Немов їм – знову на війну

за рідний край, за Україну,

за безпорадності вину,

за долю і за приклад сину.

Що кожного чекає там –

Елізіум, пекельний Гадес;

окопи з кульовим виттям,

чи ти, цивільних вбивце, «граде»?

Де смерть у всій своїй «красі»

долає лю́дські сподівання

там, на нейтральній полосі,

на «лінії розмежування»…

Це Стікс, а не Дніпро. На схід

пливуть вони в тумані нині.

Оболи човняру, як слід.

Не чим ні перед ким не винні.

Тож, Вічний Всеблагий Господь,

на їхню жертву зглянься з неба,

їх душі праведні, їх плоть

візьми нетлінною до Себе!

Надгробки – потягом на схід…