22.04.2021 21:19
for all
5 views
    
rating - | no usr.
 © Юрій Вороньківський

Степу

Колись гуло на Україні...

Вітром буйним і великим,

Виганяло з дому,

І людей, і коней разом,

Всіх, по всьому світу.


Люди й коні, як ті брати,

Гуляли на Волі,

Своє серце, свою душу,

Віддавали Долі.


Скільки їх, в полях забито,

У степах забуто,

Не повернуться ніколи,

Вони в своє жито.


І у пахоті, у битві,

Вони завжди разом,

Виживали, і летіли,

В атаку, щоразу.


І надійніше не було,

Друга, в цілім світі,

І зріднились, і боролись,

З ворогами, в світі.


І летіли, в степ безкрайній,

Щоб побути разом,

І рідніше, в цілім світі,

Не було, в нас даже.


Все красиво, і до ладу,

Була у нас Воля,

Тільки в степі широкім,

Та й у цьому полі.


Ми ж бувало, у поході,

Не жаліли друга,

Наша Доля, та покаже,

Хто живий, чи вбитий.


Ми ж не вірили, усьому,

Що приносив вітер,

Ми боролись, і згорали,

За життя, на Волі.


І ніхто нам не розкаже,

Де Правда, де Доля,

Ми боролися, у битвах,

За Свободу, й Волю.


Скільки їх, отих відважних,

Спочиває в полі,

Вже не прийдуть, не розкажуть,

Як їм там, на Волі.


Так буває, кінь і воїн,

Завжди одне ціле,

І у битвах, і в дорозі,

Ще й у полі, вдома.


І рідніше в нас не було,

Друга, та й донині,

Щоб отак, завжди ми разом,

В полі, й домовині.


Пролетіли, проспівали,

Ми з тобою Долю,

Що була в нас, за порогом,

Й не вернеться, знову.


Коні й люди, як ті брати,

Звеселяли Волю,

Не повернуться ніколи,

Вони в своє поле.


Вибирати, брати друга,

Бути братом, в Долі,

Ще такого, й нам прийдеться,

Боротись, за Волю.



Київ, 22.09.2020

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись