ЙОМУ

Якби ти раз "заглянув" в очі,

Свого народу, ще й "душі",

То ти б побачив, теє "горе",

Що вже "бушує" на землі.

Якби у тебе була "совість",

І ти б боровся, "за життя",

Свого народу, що вже "виє",

Від твого буйного "тертя".

Якби сьогодні було "свято",

І ти віддав би "все", що зміг,

Тоді б і "горя" не побачив,

Свого народу, ще й "століть".

Якби "молитись" було треба,

За свій народ, що "у війні",

То ти б побачив, своє "горе",

Яке зробив "собі", в житті.

Якби "любили" тебе люди,

За "хліб" і "совість", на землі,

Вони б змогли "усе" віддати,

Все, що зробив ти їм, в житті.

Якби можливо таке було,

Щоб ти "згорів" так, як вони,

Ти б вже "ніколи", не хотів би,

Всього "кривавого", що звик.

Якби сьогодні було "слово",

Яке б змогло "все" передать,

То ти б "почув" би, і "побачив",

Усю ту "віру" й "благодать".

Чому сьогодні всі "хворіють",

Твоєю "милістю", в житті,

То ти напевно, й сам признався,

Що щось не так, в твоїй "душі".

Якби вони стояли "рівно",

І могли "правду", всю сказать,

То ти б "почув" би, їм "повірив",

А не тим людям, які "сплять".

Якби ти бачив теє "горе",

Що ти "розлив" тут, на землі,

То ти не спав би, розвернув би,

Й своє "лице", і до землі.

Якби вони могли "це" дати,

Тобі взамін, і "ти" це взяв,

То ти б побачив, ох "побачив",

Як вони "люблять" тебе, ...

Невже ніколи "не родився",

На цій землі, у цій "душі",

Що вже твоя "фейкова" доля,

Може принести їм, в житті.

Якби хоть раз ти "подивився",

На "світ" довкола, на "людей",

Ти може б тоже би, змінився,

І "душу" вспомнив би, й "себе".

Якби сьогоднішнії "хмари",

Рознесли вітром, по землі,

Усе те "панство", і "примари",

Кудись поділись би, "в тобі".

То ти б побачив, свою "велич",

І "царство" своє, "у пітьмі",

Воно б не "дерлось", не "дуріло",

На цьому світі, і "в тобі".

Воно б було, як "усі люди",

Що ще живуть, на цій землі,

Веселі й радісні, з "любов`ю",

Яка "живе" на цій землі.

Якби те "царство", те "убоге",

Могло щось добре, тобі дать,

То й ти б "жило", хоть і "небоже",

І може б ще хтось, ...

Якби була у тебе "мати",

Та вона чула "гнів" людей,

Вона б тобі, іще "дитяті",

Все розказала б, і повір,

Якби вона "тебе" любила,

А ти побачив, ту "любов",

І теє "серце", не собаче,

І тую "радість", ще й людей.

Якби-якби ж тому "дитяті",

Все "це" віддати, з молоком,

Тоді б і "горя" всі не знали,

Й того, що робить "воно", ...

Якби "царю", да його "крила",

Якби "йому", да ще й "вінець",

Тоді б і справді була "сила",

У тій державі, не "кінець".

Якби ту "мудрість" передати,

Яка живе в народі, "з ним",

Вони б "стояли", не "лежали",

На цій землі, та ще й "з віків".

Якби ти раз заглянув "в очі",

Свого "народу", ще й "душі"...

Київ, 05.08.2020