22.04.2021 22:07
18+
5 views
    
rating - | no usr.
 © Юрій Вороньківський

БАБУСІ

Ой не ріж косу, бо хорошая...

Як була я молодою,

І життя було друге,

Батько сіяв у колгоспі,

Мати в ланці, кожний день,


І трудились, і молились,

Ми і Богу, і Землі,

Й на трудодні, що заробляли,

Ми всі жили, у тій сім`ї,


Всі дорослі, окрім мене,

Дев`ять душ в одній сім`ї,

Всі трудилися, у полі,

Аж до великої війни,


І я росла, щаслива дуже,

Молоділа з кожним днем,

Все засіяне квітками,

Все для мене, і людей,


І з`явився той единий,

Що любив мене, до сліз,

Й одружилися ми двоє,

Бо пов`язані навік,


І була в мене хатина,

Що дісталась від людей,

Ми щасливі були разом,

Проживали кожний день,


І не треба більш нічого,

Є робота, є сім`я,

Дітки були, мов ті квіти,

І щаслива була я,


Батько був, і була мати,

Він єдиний, навіки,

Та прийшло до нас всіх горе,

Із об`явленням війни,


Всіх забрали, хто був поруч,

Боронити землю цю,

Й нас любимих, і маленьких,

Залишили в цім селі,


Йшла війна, не загорами,

Прилетіла і до нас,

Й німці тут, і поліцаї,

Всі розпитують про нас,


Хто є хто, у кого близькі,

На війні, чи в партизан,

І прийшли, і запалало,

Все життя, і доля там,


Ще зимою, гола й боса,

Дім горить, і все майно,

Що зживала, приживала,

І не бачить нас ніхто,


Всіх зібрали, заштовхали,

Відвезли до ями нас,

І бабусь, дітей до ями,

І мене, з моїм дитям,


Від побаченого й досі,

Серце щимить і болить,

Не повернеш всіх, ніколи,

І душа їх не простить,


Як жива я залишилась,

Я й не помню по цей день,

Стало зле мені, й дитина,

Народилась у той день,


Це вже потім, через тиждень,

Зав`язали й потягли,

Комсомольців, безпартійних,

І єдиного в житті,


Він все бачив, теє горе,

І сказали про мене,

І доньку, що народила,

І про те, що ми живі,


Їх спалили, нема й сліду,

Але душі їх ще там,

У тій церкві, на розвилці,

Й до сьогодні вони там,


Все пройшло, війна стіною,

Що зметала все і вся,

І людьми були герої,

Що віддали там життя,


І сестра, що пожаліла,

Нас з донькою, назавжди,

І поїхала, і зникла,

На чужині, ще з війни,


І трудилась, і робила,

За усіх кого нема,

То у ланці, то у полі,

То в жнива, і до темна,


І росла моя красуня,

Щебетала все і вся,

І раділа я, і ждала,

Що щаслива буду й я,


І пройшло життя, і доля,

Не всміхнулася не раз,

Вже нема його, і горе,

Живе зі мною, поміж нас,


Щаслива донька, вже є внуки,

Пішли у школу, в перший клас,

І я сама, і мої думки,

До нього линуть по цей час,


Як би жили ми із тобою,

Яка б сім`я була у нас,

Та не судилось нам обоїм,

Прожити разом, хотьби раз,


Пройшли роки, дорослі внуки,

Воюють знову, і за нас,

Вони все знають, пам`ятають,

Як було з нами, у той час,


Життя просте, неначе казка,

І все повториться, й не раз,

Живіть у мирі, і шануйте,

Все, що оточує всіх нас,


Ви бережіть цей мир любов`ю,

Яка була колись у нас,

Цінуйте людське, і побачте,

Воно прийде колись до вас.


Ой, як була я молодою...



Миргород, 05.08.2019

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись