24.04.2021 14:15
для всіх
103
    
  4 | 4  
 © Анатолій Костенюк

Тій, що пройшла повз

Тій, що пройшла повз

Charles Baudelaire À UNE PASSANTE

À UNE PASSANTE
La rue assourdissante autour de moi hurlait.
Longue, mince, en grand deuil, douleur majestueuse,
Une femme passa, d’une main fastueuse
Soulevant, balançant le laisir et l’ourlet ;
Agile et noble, avec sa jambe de statue.
Moi, je buvais, crispé comme un extravagant,
Dans son œil, ciel livide où germe l’ouragan,
La douceur qui fascine et le laisir qui tue.
Un éclair… puis la nuit ! — Fugitive beauté
Don’t le regard m’a fait soudainement renaître,
Ne te verrai-je plus que dans l’éternité ?
Ailleurs, bien loin d’ici ! trop tard ! jamais peut-être !
Car j’ignore où tu fuis, tu ne sais où je vais,
Ô toi que j’eusse aimée, ô toi qui le savais !
Charles Baudelaire

Зустрів я жінку. Витончена та струнка,

притримуючи шлейф тендітною рукою,

у траурі як ніч, повільною ходою

посеред натовпу кудись ішла вона.


Здригнувся я, закляк: напнуті, як струна

вуста її тремтять, в очах – печаль рікою;

недбало гордістю, убивчою красою

та насолодою наділена сповна…


За сонцем, раптом, ніч! Видіння красоти!

Твій погляд, мов той сон, що відлітає зрана.

Чи ще зустріну я колись твої світи?


Чи в іншому житті, моя ти будеш панна!

Не знаючи, хто я, не звідавши, хто ти,

за мить збагнули ми, що ти моя кохана!

14.04.2021р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.04.2021 08:49  Каллистрат => © 

+++ ! Спасибо пан Анатолий за перевод!
Я даже томик Бодлера с полки достал, полистал немного))) Да, когда - то в юности любили его почитывать, всё не наш Маяковский )))
А переводы нужны!

 25.04.2021 06:38  Тетяна Чорновіл => © 

Чарівний сонет, як і відчуття особливої миті. Оригінал не можу оцінити, а переклад заворожує.

 25.04.2021 01:48  Ольга Шнуренко => © 

Згадала один фрагмент свого вірша. До певної міри в унісон до вашого переспіву:

"Знов засмучена і стривожена,

Усамітнена йде у журбі,

Пурпурове і заворожене

листя тліє в пожухлій траві...

Тихий вечір на плечі лягає,

Обіймає її, ніби шаль,

Смуток свій вона в серці ховає,

На обличчі - прозора вуаль..."

Я подивилася дослівний переклад. Ваш варіант - чудовий, чуттєвий - я б так не змогла, тому що оригінал насправді дуже складний, щоб зберегти його суть і не просто відчути, а візуально побачити і передати своїми словами оригінал так лірично і поетично...