Завтра знову виставлятись на торги,
Знову пан змішає тебе з брудом,
Кине мізер за криваві мозолі.
Зневажаючи, прибутки рахувати буде.
Мізер, на два хліба й ковбасу,
І на літру пійла, щоб не думав.
Скривишся, візьмеш платню:
- Подавися пане моїм глумом.
Раб рабом, і нікуди втікати,
Обступили злидні «маяками»,
Гонять заробітки, як собаки
Підневільними будовами-містами.
Твоє щастя, що стає на хліб.
Ледве дочекаєшся авансу,
Станеш поправляти «світ»
«Піт» свій випивши до самого останку.
І дарма, що панство витирає ноги,
Ти відчув себе господарем життя
На вершині успіху й свободи.
Не пам’ятає більше голова.
І знов торги, І знов приниження раба.
Та байдуже, дали б хоч кварту пива.
А дасть Бог день, буде забава,
Допоки знов не заболить душа.
Дрогобич, 2011
