Пишу до тебе знову
Інколи потреба наростає,
Хочеться кричати врізнобіч.
Біль такий, що аж кістки ламає,
Випікає душу долі піч...
Ти мені обрушив побудову.
Дім картковий голосно упав.
А я пишу, пишу до тебе знову,
І знову підіймаю п"єдистал...
Ти, наче ідол, вирваних ілюзій,
І кожним подихом запалений в мені.
Я трунку напилась не по-заслузі,
Не-позаслузі вмерла у тобі!
