07.05.2021 07:12
for all
11 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Ольга Шнуренко

Не знаю

Не знаю, що мене тримає в цьому світі,

Що заважає в теплий вирій полетіти,

Залишити турботи і печалі на землі,

І розчинитись, ніби привид, уві млі…


Що змушує долати нелегкі дороги,

Наосліп вперто йти і в кров збивати ноги,

Радіти добрим людям, оминати злих,

І пам’ятати рідних, мертвих і живих…


Вночі мене лякають потойбічні звуки,

Не знаю, хто врятує душу від розпуки,

Коли затихне невгамовний в тілі біль -

Моє життя, на жаль, не схоже на водевіль…


#Ольга_Шнуренко



м. Київ, 

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 08.05.2021 02:26  © ... => Анатолій Костенюк 

Насправді цей вірш не стільки про біль і розпуку, тим більше не про самотність, а про те, що я насправді не знаю, хто і що мене тримає на Землі після усіх випробувань. Стосовно різниці між чоловічою і жіночою поезією, то ще й досі точаться дискусії, чи є насправді різниця між чоловічим і жіночим мозком... Я намагаюся ніколи не протиставляти дві статі, і не робити категоричні заяви, тому що серед представників обох статей є різні люди, з різними характерами, з різною психікою, з різним світоглядом...
Дякую за розлогий коментар! Цікаво з Вами спілкуватися... 

 07.05.2021 10:18  Анатолій Костенюк => © 

Я б останній рядок доробив, хоча, як співав Окуджава:

...кожен пише як сам чує,

як сам дихає – віршує,

не стараючись вгодить.

Так природа захотіла.

Нащо? Це не наше діло.

І чому? Не нам судить.

Вірш Ваш, як на мене, відвертий та важкий психологічно. Я, в таких випадках, керуюся Шевченовим:

Удвох, кажуть, і плакати

Мов легше неначе;

Не потурай: легше плакать,

Як ніхто не бачить.

Леся (але для цього потрібно мати її геній), взагалі, збудувала на болі величний храм своєї поезії. На мою думку, існує тематична різниця між чоловічою та жіночою поезією, що дозволено жінці, напиклад сльози, чоловікові - зась!)))