Горою каменя великого й малого
Завалена печера, сховок розкоші порозуміння.
Тут зупинилася петляючи дорога
Говорячи, що іншого шляху немає.
І хоч не хоч, а мусиш розібрати камінь.
Роботи на ціле людське життя.
Нехай ніхто цій праці не завадить,
Але і помочі нагальної катма.
Дай Боже щастя. Благослови на кожний день,
Велика справа зачепитись за початок,
Та все даремно, коли не втримати кінець,
Вже краще кинути не зроблене одразу.
Хоч стій, хоч обійди десяток раз,
Себе зламати змушений напевне.
Оббивши пальці каменем не раз
Відчути, що то праця на даремно.
Коли скінчиться запал віри і натхнення,
І друге дихання, адреналіновий дурман,
Залишиться лиш монотонна сіра втома,
Що тягне за собою новий день,
Якому нікому уже радіти.
Одне бажання, перетерпіти біль,
Хай пропаде оте порозуміння,
З ним сподівання втрачених надій.
Та не втечеш, знайде тебе сумління
У самих темних закутках-криївках.
Або погубить, або дасть прозріння
Від перспективи вільного шляху.
Дрогобич, 2011