Печера
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Перші тайгові зошити»
«Пещера»,
«Из первых колымских тетрадей»
Там ровесник мій – неандерталець,
Низьколобий дивак людоїд
Пісню виштовхнув раптом з гортані,
Фантазер, хоч і ще не піїт.
Схожі рухи його по натурі
На тутешню незграбність манер,
Той же запал морозом по шкурі,
Так же дибиться кожен нерв.
Досягти до пітьми на згадку
Я з печерних глибин би хотів
Щось подібне до знака в зачатку
Прапрадавніх людських почуттів.
Щоб із древностей диких незнаних
Мудрим знаком відчути в собі
Суть ясну лампи відблисків тьмяних
Крізь вітрів завивання в трубі.
Не дарма той дикун дер печеру,
Що від пазурів кров запекла,
Він на пам’ять лишив свій череп,
Жовтий череп з розколом чола.
_
Там мой сверстник — неандерталец,
Низколобый чудак людоед,
Песню вытолкнул вдруг из гортани,
Фантазёр, но ещё не поэт.
А движенья его так схожи
С угловатостью здешних манер,
Та же самая дрожь по коже,
Так же дыбится каждый нерв.
Обещаю достичь до мрака,
Притащить из пещерных глубин
Что-нибудь вроде явного знака
Человеческой нашей любви.
Он царапал когтями пещеру,
Камень стен приняв за альбом,
И на память оставил череп,
Жёлтый череп с расколотым лбом.
