Безсонна ніч в чужому домі,
А зранку шлях дорогою пустою.
І голод дався у знаки,
А тут шовковиця із кроною густою.
Сніданок, затишок, перепочинок
Хоч сонце ще не надто піднялося
Спішить, надіється людина,
Але дарма, у дерева поживи не знайшлося.
І той, хто гілочки надломленої не зломив,
І те, що тліє загасити не посмів
Одним лиш словом гордовите деревце згубив,
Провиною воно взяло на себе Божий гнів.
- Оце так чудо, дивувалися учні.
- Як швидко всохли соковиті гілочки?
- Учителю, і нас таке навчи,
Словами втілювать думки.
- Все дуже просто, учить Єшуа
Хто каже слово не повинен сумніватись,
У слові віра здійснює дива.
Зумієте на сумніви не покладатись
Тоді горі тій скажете зійди,
І кинься стрімголов у море,
І буде так по вашому тоді,
Коли у віру загорнете слово.
Я істинно кажу сьогодні вам,
Що з вірою попросите в молитві,
Те з надлишком получите в свій час,
Вам двері пізнання уже відкриті.
Десятки раз читав я про це диво,
Та сумніватися чомусь не перестав,
І у дива, що раз то менше вірю
Не оправдавши сподівання Єшуа.
Дрогобич, 2011
