25.05.2021 23:07
для всіх
98
    
  2 | 2  
 © Добродій Ольга Іванівна

Млин життя

І так без ліку... меле млин життя...

Вода із колеса впадає знову в Лету...

Й у Леті тоне – вічності пиття –

Краплини губляться на листі очерету…


В старезні жорна сипляться роки, 

Важке каміння… що йому зернина...

У дивнім танці колеса й ріки

Рік розсипається: ось місяць, день, година…


Старий мірошник, сивий добрий дід, 

Сидить на лантуху ще не прожитих днів.

А на колінах – лащить білий воркіт…

Від борошна чи років побілів…


В кутку пищить маленьке мишеня, 

Кортить зернятка – і кота боїться…

Але чи страх колись нас зупиня?

Коли так хочеться хоч крихтою наїсться?


Співають жорна, меляться роки…

Чиїсь у лантуху чекають свою чергу…

Тече життя, змиваються гріхи…

Допоки в жорна зерна сиплять зверху…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.05.2021 21:17  Надія Крайнюк => © 

Прекрасна алегорія. Чудовий вірш. та так воно і є в житті. Ваша правда.

 26.05.2021 08:55  Ольга Шнуренко => © 

Глибокі роздуми про життя. Чудові образи. Реально вимальовується картина перед очима...

 26.05.2021 08:18  Каллистрат => © 

Чудово! Дякую! Так воно і є...