05.06.2021 15:52
for all
18 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Владимир Нищимный

Загрущу по родимой глубинке...

Загрущу по родимой глубинке, 

По лесному вигвам-шалашу, 

На денёк по знакомой тропинке, 

Словно в детство своё поспешу.


Окунусь с головой в запах хвои, 

И, хмелея от свежести рос, 

Вновь открою живые сувои

Давних горестей, радостей, грёз.


А взгляну на лесную поляну–

В небе синь разольётся рекой, 

И, как прежде, душою воспряну, 

Встретив белых березок покой.


А навстречу ромашковый остров, 

Затерявшийся в зелени трав, 

Вдруг поманит таинственно-пёстро, 

В лепестки мои боли вобрав.



Львів, 05.06.2021

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 07.06.2021 09:36  Ольга Шнуренко => © 

Мене не полишає відчуття, що я читаю вірші іншої більш романтичної епохи. Пейзажна лірика мені найбільше до душі. А тема лісу - мене заворожувала завжди...