Спів соловейка розбудив

з рубрики / циклу «Філософські мотиви»

"Вночі із хаосу безсоння,
коли мій Всесвіт ожива —
як срібні птахи вилітають
ще не приборкані слова..."
#Ліна_Костенко

Надворі ніч. Самотні вулиці дрімають,

але вже тьохкає у лісі соловей,

прокинувся так рано, скоро засвітає,

приємно освіжає протяг із відчинених дверей…

Хотіла б зараз в лісі заблукати,

і пити прохолоду, як нектар,

себе відчути легко і крилато,

і може навіть загубитись в небі серед хмар…

Все важче жити на сплюндрованій землі,

мене лякають спогади й новини,

у себе вдома так, немов на чужині,

я добре знаю - в цьому є й моя провина…

Минають дні, і я кудись іду

наосліп, в кров збиваю ноги,

можливо згодом щастя там знайду,

або ж нарешті стану епілогом…

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,