Paul Verlaine
Il pleure dans mon coeurХандра
Comme il pleut sur la ville ;
Quelle est cette langueur
Qui pénètre mon coeur ?
Ô bruit doux de la pluie
Par terre et sur les toits !
Pour un coeur qui s`ennuie,
Ô le chant de la pluie !
Il pleure sans raison
Dans ce coeur qui s`écoeure.
Quoi ! nulle trahison ?...
Ce deuil est sans raison.
C`est bien la pire peine
De ne savoir pourquoi
Sans amour et sans haine
Mon coeur a tant de peine !
На серці негода
і дощик – мій брат.
Погана погода,
тож зранку – хандра?
Ти, дощик жада́ний,
надію даєш
душі безталанній
згадати своє:
про мрії, про втрати
печальні думки…
Чи добра хандра ти,
чи зла, навпаки?
Нізвідки прийшла,
бо ж на те і хандра,
коли – не від зла,
але й не від добра…