28.06.2021 07:27
для всіх
119
    
  5 | 5  
 © Анатолій Костенюк

Francesco Petrarca

Francesco Petrarca

Sonetto 19

Son animali al mondo de sí altera
vista che `ncontra `l sol pur si difende;
altri, però che `l gran lume gli offende,
non escon fuor se non verso la sera;
et altri, col desio folle che spera
gioir forse nel foco, perché splende,
provan l`altra vertú, quella che `ncende:
lasso, e `l mio loco è `n questa ultima schera.
Ch`i` non son forte ad aspectar la luce
di questa donna, et non so fare schermi
di luoghi tenebrosi, o d` ore tarde:
però con gli occhi lagrimosi e `nfermi
mio destino a vederla mi conduce;
et so ben ch`i` vo dietro a quel che m`arde.

Істоти є, що звикли з давніх пір,

на сонце задивившись, не моргати;

є інші, доля їм на ніч чекати,

від світла дня оберігати зір.


А є такі, кому вогненні шати

судилися страхам наперекір;

від пристрасті понад снігами гір

кометою яскравою палати.


Не в темну тінь сховатися я хочу

сеньйори вже засліплений красою;

змиваючи слізьми з повіки щем,


я не чекаю прохолоди ночі;

лечу на зустріч з зіркою ясною,

щоб в сяєві її згоріти вщент!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.07.2021 19:37  Душа => © 

Гарний переклад сонета геніального поета!!!

 29.06.2021 23:05  Надія Крайнюк => © 

Чудовий сонет! Автору — респект!

 28.06.2021 15:29  Віктор Насипаний => © 

Чудово! Моє ВАМ шанування!

 28.06.2021 13:54  Каранда Галина => © 

Ви великий молодець.