Здалось
Дощ стікає по щокам, може то сльози, які дощ вміє майстерно ховати
Було все не серйозно, але чому біль й думки мов ті грати
Просто приверзлось, просто здалося, а душі тільки й треба солодкої вати…
Душа мов той метелик на вогник, готова у напівтіні світло шукати…
Поцілунки, обійми приємні на дотик, тільки вірити в них не варто
Дощ, сльози і вітер – ось де гірка правда…
