По стежці до крота
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Провідати крота одного разу
Схотів їжак у миті самоти.
Взяв яблук ще з торішнього запасу,
Бо ж без гостинця як у гості йти.
Ще й краплі дощові уздрів з порогу,
Як з дому вже виходити хотів,
Тож парасольку взяв собі в дорогу
Й по стежці до крота потупотів.
Дощ розійшовся, біг їжак прискорив,
Напнувши парасольку від мокви,
Та вгледів раптом зграйку мухоморів,
Що визирали з мокрої трави.
Ледь-ледь здолав грузький горбок з натуги,
Відхекався в рясному вже дощі,
Сказав: – Які в вас гарні капелюхи!
Так шкода, що ви змокли, як хлющі!
Гриби лиш капелюхами хитали
Й гуртом гукали їжакові вслід:
– Ми під дощами змалку підростали,
Вода не завдає нам зайвих бід!
З небес поміж громів розкати часті
Крізь листя літній дощик щедро лив
Пишались у траві гриби крапчасті,
Раділи, що їжак їх похвалив.
