11.07.2021 12:22
for all
28 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Анатолій Костенюк

В’ячеслав Іванов

В’ячеслав Іванов (переспів)

Канцона І

Che debbo io far? Che mi consigli, Amore?
Tempo è ben di morire;
Ed ho tardato più ch’io non vorrei.
Madonna è morta, ed ha seco il mio core.
E volendol seguire,
Interromper conven quest’anni rei:
Perché mai veder lei
Di qua non spero; e l’aspettar m’è noia.
Poscia ch’ogni mia gioia,
Per lo suo dispartire, in pianto è volta;
Ogni dolcezza di mia vita è tolta.
Petrarca, Canzone I in morte di Laura

1

Великий дзвін тебе на прощу кликав

у благості своїй…

І затремтіла раптом з нетерпіння,

і вирвались душа у світ великий

(на спокій, чи на бій)

від лагідних кайданів поклоніння…

На ниві поколінням

Церерою оберігаєш далі:

у вірі та печалі

ти кличеш дощ та сонце на поля,

де ще посів приховує земля.

2

Вже рік пройшов, коли спинили пісню,

та перервався вірш

розлукою посмертною навіки.

Ти народилася, а я у темінь пізню

початком надрів гір

померлий кинутий у землю; тільки

душі вологу ріки

з собою понесли, лишивши тіло,

душа вже відлетіла.

Слізьми поллєш, покинута вдова,

озимину, що пагорб покрива.

3

Ми йшли удвох, жнива осиротіли,

а фатум вже стеріг…

І ти сказала: «Хмари потемніли,

і піде сніг,

і покривалом білим

застелить даль доріг,

і спізнених на шлях зима проводить.

Непрохане приходить!

Благословен день, що минає!

Благословен, хто не чекає!

Благословенні сонце й срібний серп,

і пізній лист, що золотом завмер!»

4

І землю саваном накрили білим

сніги, від хмар – пітьма:

а ти палала вогнищем страждальним;

і ми оплаканим згорілим тілом

пішли, куди вела зима.

Та голос твій у співі поховальнім

лунав псалмом вінчальним:

тому, що сплетені два тіла

причастя захотіли

Хреста й Троянди – двох, легких як пух,

вінчали втрьох: Вода, Вогонь і Дух.

5

Наш перший хміль, злочинний хміль свободи

і Колізей могильний

благословив: там в хижий та безмежний

потік змішалися скаженні води

жаги щосили.

Та в ревнощах звитязі ніжній,

у хвилі агнця сніжній

ми молоду лозу від винограда,

де ти була менада,

заплівши, одягли вінці,

як вогненосці Духа та жреці.

6

І полум’ям був дух, і дух палав вогненно;

червоне вогнище заграв

злетіло нам наметом шлюбним незбагненно,

де Грізний Жнець звитяг знамено

над нами розпростав –

і вогняним міцним залогом

заручені ми з богом,

в Житті хто – Смерть, і в Смерті – Воскресіння.

у сяєві спасіння;

і милий рот промовив: «В сяйві гроз

прийшов до нас Христос.»

7

Чомусь душа сумний згадала спадок:

всевладний і святий

Великий Дзвін нову скликає прощу,

готує в Дусі нам новий початок

і дні нових надій.

І вимагає жертву найдорожчу:

і Божих далей площу

ти прагнула пройти по краю

дитиною до раю,

і мандрувала темними лісами

у тузі за ясними небесами.

8

Одним вогнем ми дихали, згасали,

спалахували знов ;

і разом всесвітом одним ми стали,

воскресли вдвох ми, як удвох вмирали,

назвавши це: любов.

Її нетління на землі відчути…

Навіщо вигляд смути

обділеним, щоб по землі сумній

іти на поклик мрій?

Мій дух міцний, і на порі – весна,

та келих мій гіркий не знає дна.

9

А твердь все глибшає, опівніч сяє;

проміниться тісніш,

від зорь нових мільярди ниточок

спішать і аромат квіт долітає

і все прудкіш

до Таємниці кожен крок,

і в Бога сокровенне більш відкрите.

Єдиносуще злите –

душа твоя і всесвіт нездоланний,

чомусь такий жада́ний

таїться миті блиск у ніч під темним небом, –

і вдень вмираю, бо один, без тебе.


*


Дорогою повітря,

коли твій час настане

полинь і сльози витри,

мій спів, моїй коханій!

Неси їй незворушний,

мій потяг відчайдушний,

моїй коханій в пісні мою ніжність,

обітницю мою про вірність.

І ми побачимо, як в гори б’є прозоре

криштальне перед Ликом Агнця Море.

Публікації: Анатолій Костенюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 11.07.2021 13:27  КАЛЛИСТРАТ => © 

Отличный перевод! Спасибо пан Анатолий!