09.07.2021 08:14
для всіх
86
    
  2 | 2  
 © Анатолій Костенюк

Ми йшли удвох, жнива осиротіли...

Ми йшли удвох, жнива осиротіли... В’ячеслав Іванов

канцона

Мы шли вдвоем жнивьем осиротелым,
А рок уже стерег…
И ты сказала: «Облако находит,
И будет снег, и покрывалом белым
Застелет даль дорог,
И запоздалых в путь зима проводит.
Незваное приходит!
да будет день идущий!
Благословен не ждущий!
Благословен солнцеворот, и серп,
И поздней осени глухой ущерб!»
Вячеслав Іванов

Ми йшли удвох, жнива осиротіли,

а фатум вже стеріг…

І ти сказала: «Хмари потемніли,

і піде сніг,

і покривалом білим

застелить даль доріг,

і спізнених на шлях зима проводить.

Непрохане приходить!

Благословен день, що минає!

Благословен, хто не чекає!

Благословенні сонце й срібний серп,

і пізній лист, що золотом завмер!»

05.07.2021.р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.07.2021 22:09  © ... => Душа 

Дякую. Через подібність мов, було неважко.))

 10.07.2021 20:37  Душа => © 

Гарний переклад, це який максимально споріднений оригіналу!!! У Вас це прекрасно вийшло!!!
З повагою!!!

 10.07.2021 18:08  © ... => Каранда Галина 

Вячеслав Іванов – символіст, а вони писали не на розсуд читачеві. Для них, на мій аматорський погляд, писання віршів – інтимний деміургівський акт творіння. І сприймати його поезію у відриві від його життя та філософії нелегко, та й кому це зараз треба?))) Ось, пані Галино, Вам ще його:

Одним вогнем ми дихали, згасали,

спалахували знов ;

і разом всесвітом одним ми стали,

воскресли вдвох ми, як удвох вмирали,

назвавши це: любов.

Її нетління на землі відчути…

Навіщо вигляд смути

обділеним, щоб по землі сумній

іти на поклик мрій?

Мій повний дух, і на порі – весна,

та келих мій гіркий не знає дна.

 10.07.2021 16:46  Каранда Галина => © 

Хм... мені Ваш вірш більш зрозумілий і кращий за оригінал наче...