21.07.2021 11:16
для всіх
172
    
  2 | 2  
 © Ірина Руденко

Наш дім

PlayНаш дім

Він казав ночами - я придбаю нам двом той маленький дім, 

З білими стінами, відкритими балконами, дахом карминно-червоним, 

І поруч буде маленький сад, а десь далі стоятиме млин, 

Аби тобі було що замальовувати акварелями до альбому.


Нам у тому домі буде разом тепло, буде солодко так жити вдвох, 

А потім втрьох, а може іще вчотирьох, тут як сама захочеш, 

Але ти знай, що я кохатиму наших дітей більше ніж міг би кохати сам Бог, 

Тому що в них буде твоє темне волосся та мої сіро-блакитні очі.


Я кохатиму тебе, у нашому великому-превеликому домі, кохатиму

Так сильно та ніжно, як ти могла б собі уявляти після книжок та фільмів, 

Я цілуватиму твої долоні, гладитиму коліна, і їх теж зрештою цілуватиму, 

Тому що я кохатиму тебе до нестями, несамовито так, відчайдушно сильно.


На балконі стоятимуть маленький стіл та стільці для ранкової кави...

Він каже - я берегтиму наш дім, білі стіни, червоний дах, сад біля дому...

Всі наші звички дрібні, прив‘язаності, примхи та ритуали...

Ти тільки обов‘язково приходь до мене, мені так боляче тут самому.

>



Київ, 2021

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.07.2021 20:28  Каранда Галина => © 

Ніжно, замріяно й гарно!
Якби ж отакі слова та й справджувались...