Буття
з рубрики / циклу «Задумуючись»
Добігає кінця завантажений день,
і сонце мрійливо зазирає за обрій,
природа красою чарує, лишень
закрадаються в голову думки недобрі.
Набридають як мухи телефонні дзвінки,
і тупіють на людях рекламні плакати,
на стовпах розпускаються нові вінки,
а у когось завжди стоїть з краю хата.
Знов буденність гірку проковтну,
і допитуюсь в чому причина?
другий місяць вже не дають зарплатню,
а доля нервово знизує плечима.
Хтось може знає що треба робити,
а я рахую кроками бордюри,
незграбно гаючи щомиті,
життя людського увертюру.
Та я люблю ходить по землі,
повертаюсь додому пішки,
щоб чим пізніш, як завжди
розділити з безсонням ліжко.
І сонце повернеться у своє лігво,
і цей день піде на сміття,
я увімкну на плеєрі Енігму,
тікаючи від тяжкості буття.
А лівий навушник як завжди хрипить...
