одягнула тебе у пристойний костюм
Одягнула тебе у пристойний костюм
зав`язала краватку і відпустила.
Ти свобідний, мій добрий манкурт,
може в тебе ще виростуть крила.
Повертайся до мене в час сходу зорі,
як зумієш піднятися вище спокути,
чи сотвориш із пристрасті дивні пісні,
чи тебе проженуть з від усюди.
Знаю, буде, що кров закипить,
як повернеться пам`ять у серце.
Ти загубиш себе, це триватиме мить,
Бог, похований в тобі, воскресне.
Я бадужа цілковитій покорі твоїй,
володіти тобою, так мало для мене,
хочу ріки, бурхливі, живої води,
що біжать в океан і до неба.