Дівчинка пише у зошиті
Прагне зібрати думки у мереживо,
гарно і ніжно, як незайманий сніг.
Сніг розтане до вечора.
Сльози висушить вітер.
Дівчинка зошит сховає на антрисолях.
Буде вечір і ніч.
Деннь сотворений з мрії,
і наповнений мітом.
Розчинені вікна.
Теплим бісовим вітром розбиті шибки.
Переповнені груди життям,
і бажання напитись коханням,
невталима жага, що в глибинах душі
розчищає прадавні джерела.
Буде ранок і день.
І ріка житєдайної сили.
І доглянутий сад, і альранка в саду,
і пташки, що на крилах приносять світанки.
Буде злива і грім, і холодні дощі,
що тотожні нудному чеканню.
Буде перший завялий листок,
словопад, чи горіхи - гріхи
зненацька обіріані вітром.
Їх як сповідь збере в полумисок сповідник.
Буде чим у святвечір смачити кутю.
Кіт обдурить дівча і до хати втече,
заховається на антрисолях,
загорнувшмсь в мережево давніх,
прадавніх думок.
Буде холод і сніг,
і щоденник старої бабусі,
з нього правнуки гарних нароблять собі літачків.
